Виповнилося 115 років від дня народження найпопулярнішого в 30-і роки футболіста Костянтина Щегоцького, під керівництвом якого «Суднобудівник» у 1960 році став віце-чемпіоном УРСР

Оприлюднено від

З тих часів, коли Костянтин Щегоцький виблискував на футбольних полях, минуло чимало часу і тому сьогодні більшості любителів футболу його прізвище ні про що не говорить. А в 30-х роках минулого століття воно було знайомо вболівальникам у всіх куточках Радянського Союзу.

Щегоцький народився 13 квітня 1911 року у Москві. Футбольні університети проходив у вуличних та дворових футбольних баталіях. У 16 років – гравець «Гірника», пізніше грав у «Тригірці» та АМО.

1933 року Костянтин поповнив ряди київського «Динамо», де відразу став незамінним гравцем і капітаном команди. Виступав також у збірних Києва та України, а у збірній колишнього Союзу провів чотири гри та забив один м’яч.

Щегоцький по праву вважався одним із найкращих центрфорвардів передвоєнних років. Не маючи видатних фізичних даних, він заслужив на славу грізного бомбардира. Добре володів обведенням, діяв раціонально, без перетримок м’яча, майстерно постачав партнерів точними передачами, мав потужний і прицільний удар.

Влітку 1937 року московський «Спартак» «позичив» Щегоцького на матч із командою Басконії. Саме у кінокадрах цієї зустрічі увічнена гра великого футболіста. У популярному свого часу художньому фільмі «Воротар» Костянтин виконав роль одного з гравців команди «Чорні буйволи». У 1937 році серед перших радянських спортсменів був нагороджений орденом «Знак Пошани».

Незважаючи на широку популярність, Щегоцький у серпні 1938 року після закінчення матчу з ленінградським «Електриком» був заарештований за звинуваченням у контрреволюційній діяльності. У листопаді 1939 року, після 15-місячного перебування у в’язниці, його випустили на волю. Пройшовши тривалий курс лікування, навесні 1940 він продовжив виступи в «Динамо». Пізніше грав у динамівських клубах Казані та Ташкента, був граючим тренером одеського «Харчовика», працював тренером і старшим тренером у київських «Динамо» та «Спартаку», «Шахтарі» (Сталіно), «Колгоспнику» (Рівне). Написав книгу «У грі та поза грою».

Незважаючи на величезні футбольні заслуги, Щегоцький не був удостоєний навіть звання «майстер спорту» і невесело жартував, що все, чого він досяг у спорті – так це першого розряду по шашках.

У липні 1960 року після відходу в «Шахтар» (Сталіно) Олега Ошенкова, Щегоцький був призначений старшим тренером «Суднобудівника». Миколаївські футболісти були першими в першій зоні УРСР класу «Б» чемпіонату СРСР, але у фінальних матчах за звання чемпіона поступилися (2:6 і 0:0) запорізькому «Металургу».

Як згадували ветерани «Суднобудівника» Анатолій Норов та Анатолій Бачкалов, Щегодський прийняв команду наприкінці першого кола. На той момент вона посідала у турнірній таблиці третє місце. На фініші змагань в гострому суперництві миколаївці зуміли випередити «Чорноморець» та вінницький «Локомотив».

Помер Костянтин Васильович Щегоцький у Києві 23 січня 1989 року.